Посіяла людям літа свої, літечка житом, Прибрала планету, послала стежкам споришу, Навчила дітей, як на світі по совісті жити, Зітхнула полегко — і тихо пішла за межу. — Куди ж це ви, мамо?! — сполохано кинулись діти, — Куди ви, бабусю? — онуки біжать до воріт. — Та я недалечко... де сонце лягає...

Вірші Бориса Олійника: Вибір Пісня про матір Сива ластівка Пісня (М.Т.Рильському) Урок (Поема) Не для дітей Похорон учителя В оборону хліба Крило (Поема) У дзеркалі слова (Поема) Мелодія Дивовижа Кумир До проблеми добра і зла...