Аудіокниги Віршовані твори

Хоч і не кожен татко пише вірші для своїх малюків, однак читати і слухати цю книгу може кожен! Бо ці веселі, грайливі віршики, написані люблячим татом, Володимиром Вакуленком-К, для свого сина, безперечно, стануть улюбленими серед багатьох українських дітей....

До вибраних творів всесвітньо відомого письменника, Шевченківського лауреата В.О. Коротича вміщено визначальні сторінки із його поетичного і прозового доробку. Авторитет видатного письменника, журналіста (у 1989 р. ‑ звання «Кращий редактор світу» від Міжнародної асоціації журналістів за...

Дитячий кобзар - збірка найвідоміших віршів Тараса Григоровича Шевченка. Запис поезій здійснювали 12 незрячих дітей віком від 8 до 13 років, а також відомі львівські артисти і музиканти. Зміст: 01 - Тополя (Оксана Муха) 02 - Іван Підкова (Андрій Хавунка) 03 - Н. Маркевичу (Славко Нудик) 04 -...

Сім струн» - цикл поезій Лесі Українки, що складається з 7 віршів. Присвячений Михайлу Драгоманову («дядьку Михайлу»). Л. Українка «щиро прагне волі, і ідеалу», спрямовує своє слово — зброю на те, щоб була «зломлена зима» тогочасної дійсності, задумується над тим, як знайти шлях до щасливої долі...

Страшні слова, коли вони мовчать, коли вони зненацька причаїлись, коли не знаєш, з чого їх почать, бо всі слова були уже чиїмись. Хтось ними плакав, мучивсь, болів, із них почав і ними ж і завершив. Людей мільярди і мільярди слів, а ти їх маєш вимовити вперше! Все повторялось: і краса, й...

Коли ми йшли удвох з тобою Вузькою стежкою по полю, Я гладив золоте колосся, Як гладить милому волосся Щаслива, ніжна наречена... А ти ішла поперед мене, Моя струнка, солодка згубо,- І я помітив, як ти грубо Топтала колоски пшениці, Що нахилились до землиці. Немов траву безплідну, дику Топтала і...

Мріє, не зрадь! Я так довго до тебе тужила, Стільки безрадісних днів, стільки безсонних ночей. А тепера я в тебе остатню надію вложила. О, не згасни ти, світло безсонних очей! Мріє, не зрадь! Ти ж так довго лила свої чари в серце жадібне моє, сповнилось серце ущерть, вже ж тепера мене не одіб'ють...

Ти знаєш, що ти — людина. Ти знаєш про це чи ні? Усмішка твоя — єдина, Мука твоя — єдина, Очі твої — одні. Більше тебе не буде. Завтра на цій землі Інші ходитимуть люди, Інші кохатимуть люди — Добрі, ласкаві й злі. Сьогодні усе для тебе — Озера, гаї, степи. І жити спішити треба, Кохати спішити...

Слово, чому ти не твердая криця, Що серед бою так ясно іскриться? Чом ти не гострий, безжалісний меч, Той, що здійма вражі голови з плеч? Ти, моя щира, гартована мова, Я тебе видобуть з піхви готова, Тільки ж ти кров з мого серця проллєш, Вражого ж серця клинком не проб'єш... Вигострю, виточу...

Аналізуючи цей ранній сонет М. Рильського, перекладач А. Содомора характеризував його ідею так: сонетна форма для Рильського — келих, а вміст у ньому — вино: кожен, хто намагати­меться перекласти ці рядки іншою мовою, має зберігати як форму, так і вміст (букет), аби не за­шкодити смакові вина...