Вибрані поезії відомої української письменниці....

Страшні слова, коли вони мовчать, коли вони зненацька причаїлись, коли не знаєш, з чого їх почать, бо всі слова були уже чиїмись. Хтось ними плакав, мучивсь, болів, із них почав і ними ж і завершив. Людей мільярди і мільярди слів, а ти їх маєш вимовити вперше! Все повторялось: і краса, й...

Вечірнє сонце, дякую за день! Вечірнє сонце, дякую за втому. За тих лісів просвітлений Едем і за волошку в житі золотому. За твій світанок, і за твій зеніт, і за мої обпечені зеніти. За те, що завтра хоче зеленіть, за те, що вчора встигло оддзвеніти. За небо в небі, за дитячий сміх. За те, що...

Костенко Ліна Василівна — українська письменниця та поетеса-шістдесятниця. Лауреат Шевченківської премії (1987), лауреат премії імені Антоновича (1989). У радянський період вона брала активну участь в дисидентських рухах, тому довго була відсторонена від літературної творчості. Почесний професор...

А й правда, крилатим ґрунту не треба. Землі немає, то буде небо. Немає поля, то буде воля. Немає пари, то будуть хмари. В цьому, напевно, правда пташина... А як же людина? А що ж людина? Живе на землі. Сама не літає. А крила має. А крила має! Вони, ті крила, не з пуху-пір'я, А з правди, чесноти і...

Так мовчиш, що заслухатись можна, потонути в м’якій тишині. І якби не було тривожно, то чудесно було б мені. Я не знаю, чи ти вродливий і чи ти на світі один. Ти для мене - як справжнє диво, котре виникло без причин. Але в серці - пересторога, і зривається слово: "Іди". Пізно стрілися...

Було нам тоді не до сміху. Ніч підняла завісу – біла симфонія снігу пливла над щоглами лісу. А ліс, як дрейфуюча шхуна, скрипів, у льоди закутий… І хлопець, зворушливо юний, сказав із дорослим смутком: – Ти пісня моя лебедина, останнє моє кохання… В такому віці людина завжди кохає востаннє. Бо то...

Голос поета - це завжди унікальна форма присутності Автора. Ліна Костенко читає свої твори з поетичної книжки "Річка Геракліта". Зміст: 1. З циклу "Осінні карнавали" 2. З циклу "Сліпучий магній снігових пустель" 3. З циклу "Весна підніме келихи тюльпанів" 4....

Вірші: Невидимі причали І засміялась провесінь: — Пора! Затінок, сутінок, день золотий... Ой ні, ще рано думати про все... Гроза проходила десь поруч... Очима ти сказав мені: люблю... Старий годинникар Виходжу в сад, він чорний і худий... Двори стоять у хуртовині айстр... Осінній день, осінній...

Драматичні поеми (1985). Події розгортаються в монастирі старовинного французького міста Тур. 16 століття. Основна тема цього вірша, яка проходить через усю творчість Олени Костенко, — про вічність і тлінність. Тому цей твір сповнений контрастів, трансформацій і розбіжностей. Скульптури оживають...