Аудіокниги українською » Коротка біографія письменника Івана Франка

Коротка біографія письменника Івана Франка

Іван Франко (1856 - 1912)

Іван Якович Франко – це ще одна легенда української літератури та й історії взагалі. Народився майбутній відомий поет, літературний критик, прозаїк, драматург, фольклорист та публіцист у родині коваля 27.08.1856 року на Галичині.

В дитинстві він був допитливим тому на навчання батьки його віддали в одну з найкращих шкіл. Родина коваля була досить заможна. Після школи в Дрогобицькій гімназії проявив себе здібним учнем з феноменальною пам’яттю. Саме в цей гімназійний період Франко починає збирати книги і його бібліотека нараховувала їх більш ніж десять тисяч! Причому біля 500-т примірників це були книги на українській мові.

В 9 років (1865р.) малий Іван втратив батька, а в 1872р. залишився сиротою. Та це не завадило хлопчику здобути вражаючу освіту.

 Після Дрогобицької гімназії імені Франца Йосифа, на нього очікував філологічний факультет Львівського університету (1875) . Саме тут молодий Франко брав участь у роботі студентського культурного товариства «Академічний гурток» і до речі був його бібліотекарем.

У віці 19 років він написав поему польською так німецькою мовами, збірку віршів та переклади творів давньогрецьких поетів. Свої перші твои Франко друкував у журналі «Друг», який видавай «Академічний гурток», а через два роки участі в товаристві був прийнятий до складу редакційного комітету.

Після Львівського університету Франко навчався в Чернівецькому, а захищав дисертацію у Австрії в університеті Відня, де і отримав ступінь доктора філософії.

В 1877 році молодий поет вперше потрапив під арешт. Судовий процес тривав 7 місяців після чого його чекало ще 6 тижнів ув’язнення. Причина – дружба з Михайло Драгомановим якого поліція Галичини вважала головою соціал.організації. Саме це перше хоч і коротке ув’язнення мало негативний вплив на подальшу долю поета.

Людина яка мала судимість не могла бути вчителем. Отже про роботу в школі не могло бути й мови. Та й навчання в університеті було під загрозою. Крім того Франко в тюрмі застудився і ця хвороба переслідувала його все життя перетворившись в хронічну. Ну і ще один удар Долі – батько нареченої Івана Франко Михайло Рошкевич заборонив закоханим бачитися і ні про яке сватання мови не могло і бути.

Нове ув’язнення чекало на поета в 1880 році і саме все пережите у Нагуєвичах і стало основою оповідання «На дні».

А «Тюремні сонети» були написані в 1889 році коли він був заарештований втретє. Та за відсутністю доказів за короткий час був звільнений.

В своїй літературній діяльності Франко використовував багато псевдонімів. Перерахувати всі майже неможливо, але дуже популярними стали Мирон та Джеджалик. Останній був особливо популярним. Точніше твори підписані цим псевдонімом викликали захват у молоді і слугували еталоном, на який слід рівнятися.

Іван Франко став на той час таким собі трендсеттером бо саме він ввів у моду поєднання української сорочки вишиванки і європейського костюму. Та нажаль поховали його без вишиванки, бо нічого «рядного» під руками не знайшлося. Ну а крім любові до вишиванки цей непересічний чоловік був добре знаний як затятий грибник і рибак, здатний піймати рибу навіть голими руками. Ну а його любов до їзди на велосипеді – це ще один не міф. Навіть у таких «величних» людей є свої улюблені види відпочинку.

Смерть стала на заваді отримання письменником Нобелівської премії. Бо згідно правил Нобелівського комітету, премія може бути вручена тільки живим. Помер Франко 28.05 1916 року у Львові. Поховали легенду на Личаківському кладовищі.

Літературна спадщина автора величезна, та серед найвідоміших творів: «Захар Беркут» 1883, «Лис Микита» 1890, «Украдене щастя» 1893, «Перехресні стежки» 1900, поема «Мойсей» 1905 і «Іван Вишенський» 1900.