Аудіокниги Віршовані твори

Амвросій Метлинський Не до конца забвен будет нищий. Вітрець передзимній, вогкий, холодненький В поблеклій діброві листом шевелив-шелестів, Йшов старець з торбиною, сивий, старенький, По листю червоному й жовтому, лист хрупотів… «Колись-то, як бог ще не взяв в мене батька і неньки, В сю пору на...

На вас, завзятці-юнаки, Борці за щастя України, Кладу найкращії думки, Мої сподіванки єдині. В вас молода ще грає кров, У вас в думках немає бруду, Палає в серці ще любов До обездоленого люду.. Не занехайте ж ви її, Не розгубіть по світі всує, Нехай вона ваш дух гартує У чесній, славній боротьбі!...

Ви знаєте? Прекрасний краєвид з гори Батиєвої. Ви, певне, не були там ніколи? Не гуляли по сніго-білому полю? Ми вас запрошуємо — наберіться бажання сміливого і приходьте до нас. У нас тут доволі весело. Звичайно, до нас не заходять автомобілі — Але почуваємо ми себе зовсім добре, справді. Ах, як...

А й правда, крилатим ґрунту не треба. Землі немає, то буде небо. Немає поля, то буде воля. Немає пари, то будуть хмари. В цьому, напевно, правда пташина... А як же людина? А що ж людина? Живе на землі. Сама не літає. А крила має. А крила має! Вони, ті крила, не з пуху-пір'я, А з правди, чесноти і...

Так мовчиш, що заслухатись можна, потонути в м’якій тишині. І якби не було тривожно, то чудесно було б мені. Я не знаю, чи ти вродливий і чи ти на світі один. Ти для мене - як справжнє диво, котре виникло без причин. Але в серці - пересторога, і зривається слово: "Іди". Пізно стрілися...

Було нам тоді не до сміху. Ніч підняла завісу – біла симфонія снігу пливла над щоглами лісу. А ліс, як дрейфуюча шхуна, скрипів, у льоди закутий… І хлопець, зворушливо юний, сказав із дорослим смутком: – Ти пісня моя лебедина, останнє моє кохання… В такому віці людина завжди кохає востаннє. Бо то...

Ви знаєте, хто такий пан Зрефко? Напевно, ні, хоча, як не парадоксально, багато людей з нашого кола бачили його багато разів і навіть розмовляли з ним, але не знали (бо не знали!), що це він. Ну, пан Зривко — маленький чоловічок у синьому костюмі та білому капелюшку, який живе самотньо на дні...

Збірка віршів американського поета Волта Вітмена є першим зразком конкретної поезії в США. Його опублікувала 4 липня 1855 року бруклінська преса Roam Brothers. Уітмен видав самвидав «Листя трави» тиражем 800 примірників, які погано продавалися. Найвидатніший американський мислитель того часу, Ральф...

Посіяла людям літа свої, літечка житом, Прибрала планету, послала стежкам споришу, Навчила дітей, як на світі по совісті жити, Зітхнула полегко — і тихо пішла за межу. — Куди ж це ви, мамо?! — сполохано кинулись діти, — Куди ви, бабусю? — онуки біжать до воріт. — Та я недалечко... де сонце лягає...

Пісня «Вітер віє, віє» передає почуття самотньої дівчини, яка уподібнюється рослині, що росте в піску — без роси і тепла. Вона страждала під час розставання з "Sweet Black Brow". Починають свій твір рядки з художніми паралелями, пройняті глибоким ліризмом, а кінцівка емоційно підсилюється...