Вірші Миколи Руденка: Не раз я малював стрімчасті скелі... Слово Сонцепоклонник В моїм краю Брати Хрест (Поема) В природі наші виміри відсутні... У зимовому лісі Коли туман дерева облягає... Як гірко пересвідчитись раптово... Мій простір Повні сосен колони... Океан Не дай розлитись гнівові, коли.....

Спогади Миколи Руденка є одними з найцікавіших і найголовніших в українській літературі кінця ХХ століття. Він цікавий з кількох причин: по-перше, він апелює до образу автора, радянського письменника заможної зовнішності, який для когось несподівано, для когось закономірно стає дисидентом;...